Нарешті чергова публікація про використання світла у фотографії і зокрема у фотостудії з рубрики «Анатомія світла». І сьогодні власне хотілося б поговорити про три умовні світлові «закони», які мають суттєво спростити розуміння поведінки світла в кадрі і стати вашим інструментом для вирішення тих чи інших задач у фотостудії.
Три студійні світлові закони – передмова
Одразу скажу що це не моя теорія і не мої переконання. Зустрічався з ними не раз у багатьох блогерів врозсипну і в певній мірі з ними погоджуюсь. Ну і як тут не погоджуватись, якщо ці закони диктує фізика. Хоча знову ж усе відносно і певні умовності тут можуть бути. Та все ж ми з цих тверджень беремо усе те що може нам знадобитися у фотостудії
Закон перший – обернено квадратичний
Справді цей закон до нас прийшов з фізики і він вказує на те що інтенсивність світла в студії спадає не лінійно а квадратично. По простому: відсунули світло від моделі в два рази – втратили світла в чотири рази. Ну і так само усе це працює у зворотному порядку: посунули світло в два рази ближче і отримали потужність світла в чотири рази сильніше. Тобто можна вважати цей закон загальним і основоположним для усіх решти законів про які далі йтиметься.
Закон другий – дальня точка в просторі губить світло швидше ніж ближня
Якщо перший закон занадто науковий та загальний, то цей закон уже стосується безпосередньо практики в студії. Про що ж йдеться.
Якщо схематично зобразити студію ми завжди маємо уявляти і контролювати дві контрольні точки: перша це та що є найближчою до камери (умовно наша модель), а друга та що максимально далеко від камери (зазвичай це фон). Так от якщо ми світло наблизимо до моделі – дальній фон почне провалюватися в темноту через нерівномірність швидкості втрати світла. А якщо ми фон віддалимо від моделі – отримаємо рівномірне освітлення двох точок.
До речі цей закон так само діє і на мікрорівні. Скажімо якщо умовно найсвітліша точка це перед обличчя моделі а найвіддаленіша точка – вухо моделі. Ось тут знаючи даний закон можемо управляти діапазоном перепаду між світлом і тінню. Тобто якщо нам потрібно щоб вухо йшло в чорноту – відповідно джерело світла наближаємо до моделі, а якщо нам треба що вухо було теж освітлене відповідно віддаляємо джерело світла
Закон третій – м’якість світла залежить від площі джерела світла
Колись ми вже про це згадували, проте у контексті обернено квадратичного першого закону можемо глянути на це явище дещо з іншого кута зору. Так от нагадаємо загальну теорію пом’якшеності світла: чим більша площа джерела світла відносно моделі тим світло м’якше і вбиває тіні. Ну і відповідно чим площа менша – тим світло жорсткіше.
А тепер накладаємо на цей закон перший закон і отримуємо розуміння як управляти м’якістю світла у кадрі. Відповідно якщо у вас світло занадто м’яке – додати жорсткості можна пересунувши джерело світла (переважно софтбокс чи октабокс) подалі від моделі щоб відносно моделі площа стала меншою. Ну і навпаки потрібно пом’якшити світло – підсуваємо джерело світла поближче до моделі. Усе працює аналогічно і на мікрорівні.
Три студійних світлових закони – післямова
Якщо раніше ми говорили про світло і яке воно буває, то цього разу ми поговорили про речі, які дають можливість управляти тим світлом у наших фотографічних інтересах. Від себе як автора додам що довгий час десь спостерігав певні закономірності в поведінці світла, навіть використовував їх для своїх потреб, проте пояснити чому саме так – не міг. Отож завдяки цим трьом законам ми отримуємо інструментарій як управляти рольовими функціями світла (заливне, малююче, тощо), як управляти світлотіньової динамікою в кадрі і зрештою як додавати характеру нашим роботам. Перепробував на практиці – усе саме так працює. І сподіваюся що виклав максимально просто.
Інші публікації про студійне світло можна знайти за хештегом #студійне світло.
