Активні читачі мого фото блогу знають, що Лінзами Френеля цікавлюся давно і час від часу вони не дають спати. Тут уже є декілька публікацій про цей модифікатор світла, де розповідаю про специфіку та історію, а також роблю огляд одного з варіантів такого модифікатора. Отож настав час поділитися враженнями від практичного використання даного світлового аксесуару.
Лінза Френеля – практична передмова
Та перед тим як приступити до роботи ще раз нагадаю технічні нюанси і очікування при роботі з даним пристроєм. Отож будемо мати справу з світловим модифікатором, який сьогодні у нас головний герой. Далі маємо розуміти що працюємо сьогодні з жорстким, ну я б додав «дуже жорстким світлом».
Хто пам’ятає з попередніх публікацій «Лінза Френеля – чи потрібна така на фотостудії», ми розповідали що технічно будемо мати справу фактично з лупою. Тобто маючи джерело жорсткого світла ми його збираємо в пучок роблячи його ще більш жорсткішим. Так от перша думка, яка вам спаде на думку що це світло не можна використовувати для портретки? Теж так думав, проте театри переконали в протилежному, адже десятки років там артистів на сцені підсвічували саме з допомогою Лінз Френеля, оскільки ті були найпростішим способом контролювати розмір світлової плями та променю. І досі не без них. Нагадаю що також на практиці розпаковували один з модифікаторів, про який можна прочитати тут>> Отож маємо ще одне творче очікування – театральна атмосфера в кадрі. Ну що поїхали.
Лінза Френеля – практика у студії
В ролі експериментів виступив ваш покірний слуга з власною автопортретною сесією. І тут треба бути відвертим, що саме ця сесія стала причиною написання даного блогу тому і юзаємо лінзу Френеля саме на портретці. Проте, скажу, вдалося поюзати її і на предметці і навіть в ролі заливного світла. Тож в підсумках обов’язково поділюся враженнями і від таких типів зйомок.
Перші нюанси виникли підчас налаштування камери. Річ у тім що лінза Френеля будує у кадрі надзвичайно контрастну картинку, тож якщо ви звикли до певних стандартних налаштувань – тут доведеться їх змінити. У більшості випадків йдеться про пониження експозиції щоб уникнути пересвіту в кадрі. Ну і це краще робити витримкою, за що фотографія вам скаже спасибі відсутністю змазів.
Далі про сам процес фотографування розповідати не бачу сенсу. Єдине на що варто звертати увагу, так на те що промінь з лінзи Френеля має дуже обмежену площу світлової плями, тому під час зйомки треба регулярно стежити щоб модель була в робочій зоні. Просто невелике відхилення сторону може подарувати неприємний світловий дисбаланс в кадрі. Ну це фізика лінзи Френеля у якій максимальна світлова сила зосереджена в центрі, а до краю вона плавно згасає. Такий собі ефект м’якої віньєтки. Хоча на практиці його можна використовувати як художній елемент і саме він є одним з тих факторів, які формують його театральність. Тобто тут треба просто бути уважним щоб ця властивість – була правильно використана.
Загалом надмірність світлового потоку можна регулювати як експозицією, так силою світлового потоку моноблоку, а з надмірним контрастом у кадрі – використанням заливного світла.
Загалом оглядаючи кадри, маю визнати що лінза Френеля має потужний художній арсенал. Загалом чоловічі портрети з використанням лінзи Френеля стають об’ємнішими через контраст та брутальнішими і загалом додають певного драматизму. Не знаю як він себе поведе на жіночому портреті, лишень можу припустити що тут буде трошки складніше і доведеться добряче попрацювати на пост обробці, адже через цей фундаментальний контраст буде вилазити багато артефактів на обличчі. Тобто для використання у жіночій потретці треба мати під руками доброго візажиста та навики ретушування. Але право на життя такий рецепт теж має.
Також щось є у світлі цього модифікатора (лінзи Френеля) і кіношного. Згодом зрозумів що кадр нагадує стилістику старих фільмів, де до речі теж широко використовували лінзи Френеля. Навіть спробував зробити кольорокорекцію в стилі Teal and Orange – і вийшло навіть так нічого. Звичайно на камерах Canon цей результат був би ще гарніший. Якраз ми у ситуації коли виробник камери щодо кольоропередачі відіграє важливе значення.
Ще один нюанс, з якими доведеться зіткнутися – це бліки на обличчі. Ну маємо мега контраст і тут без цього не уникнути, тому знову ж варто пам’ятати що перед зйомкою бажано від звичних налаштувань таки понизити експозицію і звісно зйомку робити у RAW-форматі.
Ну і ще про одну цікаву практичну фічу лінзи Френеля маю згадати, хоча самому не довелося її бачити і використовувати. Кажуть цей модифікатор дає гарні естетично-художні засвіти та бліки на лінзу, які теж часто використовують як художні засоби. Можливо колись спеціально протестуємо щоб зрозуміти що це і як.
Лінза Френеля – практичні враження
Почнемо з того, що я дуже самокритичний до власних фотопортретів. Ну як не як на модель не дуже тягну, тому щоб щось вийшло цікаве треба добряче піднапрягтися. Та все ж з цієї експериментальної сесії деякі кадри навіть сподобались. Чому – розкажу трохи пізніше. А наразі розпочну з чисто технічних переваг лінзи Френеля як модифікатора.
Сугубо технічних переваг лінзи Френеля для мене є дві, і вони беззаперечні. Перша – це компактність. З усіх модифікаторів, вона найменше що часто призводить до того що з моноблока її просто днями не знімаю. Такий собі комплект коли треба щось швидко сфоткати, або кудись вийти чи виїхати на зйомку. Другою перевагою є можливість управління площею світлової плями. Воно маже бути достатньо великою, а може бути достатньо малою. Тобто лінза Френеля здатна по площі світлової плями одразу замінити два модифікатори: рефлектори та тубуси, тим самим підкреслюючи першу перевагу по компактності. Це щось на кшталт з історії про фіксові та зум об’єктиви.
Тепер щодо художності. Справді лінза Френеля ні на що не подібна з одного боку, і поряд з тим володіє властивостями інших модифікаторів. Скажімо плавність згасання від центру до країв – це з історії використання решіток чи портретної тарілки. Хоча у нашого героя це відбуваються значно нерівномірне і біль ступінчасто. Проте портретність від цього лише виграє. Загалом даний модифікатор наповнює ваш кадр глибиною через контраст, драматичністю, театральністю і кіношністю. І саме ці моменти мені подобаються у моїх портретах.
Тепер про використання поза портреткою. Тут теж є багато позитивів. В предметці скажімо сильною стороною лінзи Френеля є підкреслення деталей, а також можливість вирізати предмет з простору тут буде зробити набагато простіше через наявність можливості зменшити площу світлової плями. Також е раз лінза Френеля ставала в нагоді для підсвітки фону. Точніше для підкреслення чи виокремлення якогось конкретного елементу на фоні. І вперше її застосував на новорічній зйомці коли перед фактом поставили умову зйомки на вже підготованому фотофоні, який з ялинкою зливався в єдиний венігрет. Тож саме завдяки лінзі Френеля вдалося ялинку виокремити з цієї каші додаючи обуєм загальному кадру.
Лінза Френеля – практичні та творчі висновки.
Якщо бути об’єктивним, то лінза Френеля, дуже непростий модифікатор для роботи у фотографії. Не дивно що на більшості фотостудій його не знайти. Ну це очевидно, адже філософія портретної зйомки не на користь жорсткого світла. Проте лінза Френеля це саме той модифікатор з потужним художнім потенціалом, який дає можливість вийти за межі стандартних фотопортретів і наповнити їх додатковою стилістикою та емоціями. Головне знати на що він здатний і не перестаратися. Персонально для мене він став паличкою-виручалочкою у експрес-зйомках. І тут ще варто згадати про одну його особливість, яка може стати в нагоді тим у кого моноблоки або джерела постійного світла не дуже потужні. Завдяки своєму родоводу від збиральних лінз лінза Френеля має ще одну властивість – підсилювати світло від джерела у кілька разів, що при певних умовах з недостатністю потужності світла вона може суттєво виправити ситуацію.
