Отож знову говоримо про роботи з телеоб’єктивом і про особливості зйомки на таку оптику. Сьогодні хочу розповісти про один випадок, який чесно і розчарував проте додав вагомий пласт досвіду у власну скарбничку. Отож поїхали.
З телеоб’єктивом в спекотну погоду – передісторія.
Нещодавно з товариством вирішили зробити невеликий одноденний похід у гори Карпати на хребет Тихий Діл. Там поряд з вітровою електростанцією є ще одна цікава замануха: оглядовий майданчик на міста Трускавець, Стебник, Дрогобич. Отож готувався я до цього походу ретельно. Знаючи що буду фотографувати краєвиди міст прихопив з собою телеоб’єктив Minolta 70-210 мм.
Чому саме Minolta 70-210? Він легкий в пластиковому корпусі, компактний, і при цьому має досить пристойне скло та роздільну здатність. Тим паче попередньо прикинув що мною і об’єктами фотографування буде понад 12 км. І на цю відстань усе спорядження доведеться нести той десяток кілометрів з підйомом на висоту 712 метрів над рівнем моря на собі. Тож Minolta 70-210 з усього спорядження був найкомпромісніший. А вибір був між трьох об’єктивів. Єдиний недолік цієї оптики полягав у тому що фокусуватися доведеться вручну. Ну але ми нікуди не спішили тож і побавитися з фокусом був час.
В визначений день ми вирушили на визначене місце. Скажу похід був просто фантастичний. Ну як завжди в Карпати – гарна природа, гарне товариство і свіже повітря зробило свою справу. Незабаром ми вже на оглядовому майданчику – звісно з ефектом ВАВ. Розчохляюся і розпочинаю фотографувати. Розумію що доведеться поборотися з димкою, яка на дальньому плані була просто непробивна, чіткістю і т.д. Але це вже буде потім на пост обробці. Ну загалом наробив кілька десятків версій, тож повернення додому було на піднесені в очікуванні крутих кадрів.
З телеоб’єктивом в спекотну погоду – проблема
Проте коли на наступний день взявся за корекцію зроблених кадрів, і подолавши усі перепони з димкою, композицією колоруванням, я зрозумів що попав у халепу. Коли наблизив кадри для детального розгляду, зрозумів що на дрібних деталях будівель немає жодної прямої лінії. Усі вони хвилясті.
«був просто у розпачі» – не те слово. З такою проблемою зіткнувся вперше. Просто стільки фізичних затрат, потім професійно вивернувся на виворіт і от тобі на в кінцевому результаті. Чесно? З такою проблемою у своїй фотографічній практиці зіткнувся вперше. Коли страсті трохи вляглися, все таки вирішив дослідити проблему.
З телеоб’єктивом в спекотну погоду – у чому проблема
Спочатку грішив на оптику, потім на недобрі налаштування, потім на недофокусування. Та зрештою після перебирання усіх можливих і неможливих варіантів таки знайшов причину. І вина на такому базі насправді лежить не на фотографу, не на техніці чи оптиці, а виявилося все набагато простіше.
Виявляється причиною такого результату стала природа та погода. Точніше Fata Morgana. Ну будемо без містики, але саме так називають природнє явище яке у пустелях є відповідальним за утворення міражів. Я думаю водії у спекотну погоду теж досить часто стикаються з тим явище і проявляється воно як вода на асфальті – якої не може бути бо за вікном +30C. І часто це явище стає причиною розчарувань початківців фотографів, які купують дорожезний телеоб’єктив, з ним виїжджають на природу, фоткають птахів чи інші об’єкти, а потім на пості розуміють що нічого не вийшло а в кадрі суцільна каша.
Так от причиною усіх цих явищ є інтенсивний висхідний рух гарячого повітря. Ми ж знаємо що тепле повітря є значно легшим і підіймається догори звільняючи місце охолодженому повітрю. Так от у спекотну погоду цей процес відбувається значно інтенсивніше ніж у будь-яку іншу погоду. Межі між різнонагрітим повітрям отримують певні оптичні властивості на кшталт заломлення світла чи як своєрідні лінзи, яких перед нами тисячі. Так от на звичну фотографуючи на звичну оптику в спекотну погоду тих оптичних спотворень ми можемо і не помітити. Але коли перед тобою простір в десятки кілометрів ми отримуємо щось на кшталт фото через тисячі різних об’єктивів і лінз. Ну ви зрозуміли що в такій оптичній каші нічого путнього вийти не можу. Більше скажу, коли навіть фокусувався під час зйомки перед очима пропливали спотворення поверхні немов на воді. Думав що це око перенапружилось в пошуках фокусу. Але ні це були чіткі сигнали що сьогодні явно нефотографічні умови для такого типу зйомок. Тож що робити в такій ситуації?
З телеоб’єктивом в спекотну погоду – як вирішувати проблему.
Отож ми уже знаємо винуватця, і виникає логічне питання що робити в такій ситуації. Так от скажу що ані дорога оптика чи камера, ані спеціальні фільтра та лінзи вам не допоможуть. Чесно? Пробував вдатися до послуг всемогутніх ШІ, але й вони виявилися без силі. Хоча певні позитивні тенденції там проглядались і лінії таки були вирівняні, проте багато цінних деталей були просто витерті або зїджені під час генерації. Тобто ШІ у корекції фото ще дуже далекий до ідеалу.
Та все ж що можна зробити в такій ситуації? Справді можна щось зробити. А саме правильно обирати час для подібного типу зйомок. Найкраще це робити зранку, або в ті дні коли температура не підіймається вище +25С.
З телеоб’єктивом в спекотну погоду – висновки
Отож ми отримали хороший урок і досвід з цієї ситуації. Тепер точно знаємо:
- Якщо за вікном спекотно – розраховувати на зйомки далеких краєвидів не варто
- Для таких зйомок варто обрати зручну і комфортну погоду
- Якщо таки ви зіткнулися з проблемою мильних кадрів на якісний телеоб’єктив, не розчаровуємось, адже проблема може бути зовсім і не в об’єктиві.
У моїй історії є ще один позитивний висновок: на мене очікує ще один похід в Карпати щоб довести цю справу до логічного завершення.
